Педіатр про пацієнтів з України: діти не травмовані, а батьки в безладі
Після маленьких дітей травми не видно – це завдяки їхнім батькам, які й самі часто перебувають у емоційному розладі, – каже педіатр д-р Наталія Крисяк з Інституту польського центру здоров’я матері (ICZMP) у Лодзі, де дедалі більше маленьких пацієнтів з України надсилаються.
«Наймолодші діти відчувають себе у відпустці чи екзотичній подорожі. Це, звісно, завдяки їхнім батькам. Вони не демонструють жодної великої травми. Чим більше діти, тим вони свідомішими, і вони неодмінно переживуть багато та потребують допомоги психолога чи навіть психіатра. Думаю, допомогти їм буде нелегко, тому що ми не можемо говорити так вільно, щоб вони також відчували себе впевнено та безпечно. А відомо, що коли батько почувається так, це перекладається на самопочуття дитини», – розповіла PAP д-р Наталія Крисяк, педіатр з кафедри педіатрії, імунології та нефрології Інституту польської медицини.
Однією з пацієнтів, які перебувають у клініці, є кількарічна Дарина у супроводі мами Ані. Жінка втекла з Вінниці. Крім доньки, у неї є 18-річний син. Нашу розмову заважає не лише мовний бар’єр, а й стрес, який помітний у всьому ставленні Анни. У Вінниці залишила чоловіка, військового.
Дарину госпіталізували з високою температурою, катаром і кашлем. Зараз її стан настільки хороший, що їй не доводиться лежати в ліжку, а грається з іншими пацієнтами в спільній кімнаті, повній іграшок.
«У нашому відділенні пацієнтів-біженців, віком від 3 до кількох років, наразі було п’ятеро, хоча таких дітей у всьому Інституті більше. Приходять із різними проблемами – гастроентеритом, пневмонією. Але треба чекати всього. Ми знаємо, що ці діти та їхні сім’ї перебували навіть кілька десятків годин у несприятливих погодних умовах. Вони були холодними, голодними, мають різні супутні захворювання. Також враховуємо те, що це нещеплені люди, які, можливо, були заражені коронавірусом», – вона — підкреслив д-р Крисяк.
Мовний бар’єр між польським персоналом та українськими пацієнтами та їхніми родинами досить великий. Нещодавно з’явилися перекладачі, але, за словами доктора Крисяка, до них теж треба ставитися обережно, бо інколи вони підказують дивні речі. На тимчасовій основі лікарі та медсестри справляються різними способами – спілкуючись у підписах, малюючи малюнки, користуючись перекладачами в камерах. Також є українські перекладачі, цілодобово доступні по телефону, які можуть допомогти з особливо складними питаннями.
Частина пацієнтів вже виписана, частина має завершити антибіотикотерапію або симптоматичне лікування, і незабаром вони зможуть покинути лікарню. І тут часто виникає проблема, адже не кожній родині нікуди подітися.
«На щастя, завдяки рішенню керівництва Інституту ми можемо довше утримувати цих пацієнтів. При необхідності вони зможуть перебувати у палаті, поки не знайдуть житло. Їхні матері забезпечені кушеткою та харчуванням. не потребували госпіталізації, і все-таки, за згодою керівництва, ми також госпіталізовані їх у палату, тому що в такій ситуації було б негуманно розлучати дитину, навіть дівчинку-підлітка, від матері», – додала педіатр. .
Співробітники Інституту намагаються допомогти біженцям, які залишають лікарню. Одна з лікарів ділила свою квартиру з жінкою з дитиною, якій після виписки з лікарні було нікуди подітися. Інші спонтанно допомагали з придбанням меблів, одягу та їжі.
«Лікарі, медсестри та санітари, ми всі до цього долучаємося, в тому числі й наші друзі та друзі, але зараз це, мабуть, норма, бо важко знайти когось, хто б не брав участі в таких акціях», – зауважив лікар.
Napisz komentarz
Komentarze